Користувальницький сервіс Trakt виявив безліч піратів по всьому світу

Аудиторія користувачів сервісу Trakt досягає 250 тисяч чоловік, що робить службу однією з найбільш популярних серед любителів кіно і телебачення. З її допомогою будь-хто може автоматично або вручну відстежувати відеоконтент, що переглядається за допомогою популярних програвачів, як самим користувачем, так і його друзями.

Trakt обробляє і зберігає для користувача історії завантажень і переглядів, що дозволяє проаналізувати чужі і власні смаки, а також переглянути інші статистичні дані в режимі реального часу. При цьому за замовчуванням, інформація, що збирається сервісом є загальнодоступною, що стало причиною виявлення безлічі піратів, повідомляє видання Torrent Freak.

Так, через Trakt вже неодноразово були виявлені випадки перегляду науково-фантастичного фільму Interstellar, ліцензійні копії якого ще не надходили в роздрібний продаж. Аналогічним чином справи йдуть і з іншими новинками кіно і телебачення.

Разом з тим, достеменно невідомо чи обізнані самі користувачі Trakt про те, що правовласникам досить звернутися до суду з проханням розкрити реальне ім'я або іншу ідентифікаційну інформацію, щоб пред'явити пірату позов про порушення авторських прав.

Більше того, також існує загроза шахрайства, в рамках якого зловмисники можуть використовувати інформацію про облікові записи Trakt для того, щоб зв'язатися з їх власниками і видаючи себе за власника авторських прав вимагати грошової компенсації.

За матеріалами сайту it-tehnolog.com

Посібник для учнів, які навчаються за індивідуальною формою

Системи опрацювання табличних даних

29 жовтня 1969 року день народження Інтернету

Інтернет в Україні

За даними компанії Factum Group Ukraine, кількість інтернет-користувачів в Україні досягла 21 мільйон осіб. Експерти констатують: масштабне переселення українців в мережу вплинуло на життя кожного окремо і суспільства загалом. З нагоди Міжнародного дня інтернету Радіо Свобода вирішило з’ясувати, як з’явилася глобальна мережа в Україні, як розвивалася та чому її вважають однією з найдемократичніших у Європі.
«Це була реально бомба», – так описує відчуття грудневих днів 1990 року Юрій Янковський, коли в стінах київського офісу йому та його колегам вдалося під’єднатися до всесвітньої мережі. Саме ці дні можна вважати періодом народження українського інтернету.

Юрій Янковський (фото 1990 року)

Ера глобальної мережі в Україні почалася з ініціативи п’ятьох київських інженерів. Криза 1990 року – інфляція, безгрошів’я та брак роботи – змусила їх шукати альтернативні проекти. І вони знайшли: кооператив на П’ятницькій, що у Москві, вперше в Радянському Союзі встановили інтернет-зв'язок з Фінляндією. Юрій Янковський каже: мало хто знав, як це працює, але очевидно було одне – Україні потрібен свій акаунт.
Дуже скоро стало зрозуміло, що за цією технологією майбутнє: час передавання інформації за кордон з чотирьох годин скоротився до п’яти хвилин. Це був передовсім світоглядний прорив, наголошує Янковський.
«Коли був переворот у Москві, в 1991 році, КДБ взяв під контроль всі канали зв’язку. За винятком інтернету. Вони просто не знали, що існує така міжнародна мережа зв’язку. А інтернет працював, розповідав, що відбується в Києві, у Москві і як все проходить», – каже Юрій Янковський.
В Україні ще у 80-х працювали над масштабним проектом – прообразом мережі. В Київському інституті кібернетики був амбіційний план – відкрити 50 комп’ютерних центрів в СРСР і об’єднати їх каналами зв’язку. Однак через брак державного фінансування задум не вдався, згадує Юрій Янковський.
Натомість комерційний проект розвився дуже стрімко. Другим включився Харків. А далі «пішло-поїхало»: до мережі по черзі під’єднувалися інші українські міста. На початку 2000-х лише в столиці налічувалося кілька сотень провайдерів.
«Спочатку це був дуже повільний інтернет – 2,5 кілобіт на секунду, якщо зараз комусь розказати, будуть сміятися, бо зараз середня швидкість в Україні – 50 мегабіт», – додає Янковський.
Комп’ютери коштували шалених коштів – близько 4 тисяч гривень. Це була «розкіш», яку могли собі дозволити тільки великі організації, наукові заклади та заводи, згадує Янковський. Приміром, першим його клієнтом була компанія, яка співпрацювала з іноземцями.

«Політ нормальний». Вітальна листівка однокласників з профайлу Юрія Яковського у Facebook

«Контент, якщо мати на увазі веб, з’явився в 1993 році. У нас був доступ лише до пошти і до комп’ютерних новин, були чат-групи, в яких можна було спілкуватися, щось публікувати. Це були групи за інтересами: якісь обговорювали політику, якісь технології. Перший український сайт з’явився у 1996-1997 роках. Але я чомусь запам’ятав перший російський сайт – це була фотографія «Червоної площі». Це було реально круто», – розповідає Янковський.
Як інтернетизувалася Україна?
Сьогодні кількість інтернет-користувачів в Україні складає 21 мільйон осіб. Це понад 60% населення. Такими є дані дослідження, проведеного на замовлення «Інтернет асоціації України» компанією Factum Group Ukraine.
​
Інтернет-бум в Україні почався десять років тому. За цей час, згідно з дослідженням, онлайн-аудиторія зросла втричі. Ще 2007 році мережею користуватися 20% українців, а у 2012 кількість користувачів складала вже 50%. Нині інтернет став такою ж необхідністю, як їжа і одяг, констатує керівник компанії Factum Group Іван Дубінський.
Так, понад 60% українців мають інтернет вдома. Значною мірою полегшили доступ до мережі – гаджети. Як свідчить опитування, половина всіх користувачів є абонентами мобільного інтернету. А 14% зазначили, що заходять в мережу лише з мобільних пристроїв.

Інтернет в Україні, хоч і є одним з найдешевших, однак досі лишається недоступним для людей з низьким заробітком, констатують експерти. Користувачів з нижчим за середній рівень доходів – близько третини.
Фахівці також звертають увагу на проблему цифрової нерівності в Україні. Згідно з дослідженням, майже вся молодь віком від 15 до 30 років – в онлайні. В той час як лише десята частина людей похилого віку користуються мережею.
«Якщо дивитися на вартість підключення до інтернету, то в Україні одні з найнижчих цін у світі, зокрема, тому, що країна є транзитною в плані трафіку. Але у нас багато людей живуть бідно. І в першу чергу це люди похилого віку. Серед них користувачів – 11%. Це пов’язано не лише з тим, що їм важко користуватися, а з тим, що українські пенсії дуже низькі. Їм не вистачає грошей, щоб заплатити за інтернет і купити девайс, щоб користуватися цим інтернетом», – зазначив Дубінський.
Якщо ще кілька років тому інтернет був переважно джерелом інформації, то нині люди в мережі здебільшого шукають розваг та вирішують побутові проблеми. А типовий користувач – вже не офісний працівник із вищою освітою, а звичайний робітник.
Перегляд фільмів, спілкування, замовлення товарів, оплата рахунків – найбільш популярні запити української аудиторії.
Натомість коло ресурсів, які відвідують українці, звужується. Нині утворився постійний «клуб» сайтів, де люди повністю задовольняють свої потреби.
«Ще п’ять років тому сайтів, які мали більше від 1% охоплення української аудиторії – було понад 4000. А зараз їх в чотири рази менше – близько 1000. Тобто великі сайти стають ще більшими, а маленькі майже не зростають. Це важливий тренд. Інтернет стає все більше схожим на телебачення, де є кілька великих гравців, які перетягують на себе всю аудиторію», – розповідає Дубінський.
Експерт констатує: якщо раніше мережа зростала за рахунок великих міст, то тепер інтернет-аудиторію поповнюють переважно люди старшого віку. За його словами, стрімка інтернетизація зупиниться на позначці 70%, про це свідчить досвід розвинених сусідніх країн.
Характер української онлайн-спільноти
Масштабне переселення в мережу скоригувало життя українців, констатує медіа-психолог, провідний науковий співробітник Інституту соціальної та політичної психології Академії педагогічних наук України Любов Найдьонова.
Інтернет віртуалізував спілкування та дозвілля українців. Відтак, з одного боку, гострішими стали проблеми – нерухомого способу життя з усіма його наслідками, притуплення пам’яті і мислення, неорганізованість. З іншого – інтернет став справжнім порятунком для людей, які з певних обставин обмежені в спілкуванні чи перебувають у депресивному стані.
А з початком Майдану інтернет в Україні виявив ще й мобілізаційну та об’єднавчу особливість.
«Буквально до цього періоду (Революції гідності – ред.) були дослідження, які показували, що активність людей в інтернеті не призводить до активності в реальному житті. Але коли інтернет почав застосуватися як засіб забезпечення активності в реальному житті, що було під час Майдану, або під час добровольчих ініціатив, фактично інтернет почав сприяти цій мобілізації. Він починає забезпечувати розвиток громад», – каже Найдьонова.
Медіа-експерт Сергій Рачинський також додає: одна з особливостей української інтернет-аудиторії – її високий рівень інформаційної свободи. Цю онлайн-свободу українці сприймають як щось природне.
«Українське онлайнове середовище завжди дозволяло собі більше за інших. Для нас дуже важливо те, наскільки вільно поширюється свобода слова в інтернеті. В інших країнах, наприклад, в Росії контроль значно жорсткіший і люди звикли до того. В Україні цього немає. Ми дуже цінуємо свободу і дуже не хочемо, щоб цю свободу, щоб на неї хтось посягав», – зазначив Рачинський.
Тому будь-які наступи на свободу українського інтернету неминуче вибухнуть конфліктом, підсумовує експерт.
Щоб зрозуміти, чому український інтернет є одним з найвільніших мереж не те що серед пострадянських країн, а й в Європі, треба розуміти, як все починалося, розповідає Юрій Янковський.
«Як почалося, так воно і розвивається: якісь інженери, ні з ким не домовляючись, почали робити інтернет. Який міг бути контроль? Це неможливо. В Росії усе пішло інакше: у1994 році КГБ просто викупило акції компанії «Релком», це той кооператив, з якого все починалося, і він фактично почав працювати під контролем держави. Тому в Україні і в Росії воно пішло різними напрямками. В Росії – централізація і контроль ФСБ, і зараз це продовжується, а в Україні – така собі класна анархія, яка дозволяє швидко розвиватися новим технологіям», – розповів Янковський.

За матеріалами сайту Радіо Свобода http://www.radiosvoboda.org/a/28409877.html

Календар інформатика

КВІТЕНЬ

2 квітня 2001 року на Кубі пройшла "інформаційна революція": в університеті Гавани один з встановлених комп'ютерів був підключений до Інтернету.
4 квітня (за деякими даними 3 квітня) 1617 року помер Джон Непер (Нейпір), винахідник логарифмів.
4 квітня 1994 року Марк Андріесен і Джим Кларк заснували компанію Mosaic Communications, пізніше перейменовану в Netscape Communications.
4 квітня. Відмічається "день Помилки 404"
5 квітня 1911 року народився Катберт Хорд, працівник корпораії ІВМ. Він очолював роботи по створенню багатьох лампових ЕОМ.
6 квітня 1992 року Microsoft представила Windows 3.1, який став першою широкорозповсюдженою системою для ПК з багатовіконним інтерфейсом.
7 квітня 1761 року помер англійський священик і математик Томас Байєс, він вніс немалий вклад в теорію імовірності і опосередковано і ІТ-індустрію.

11 квітня 1908 року народився Масару Ібука, один з засновників японської корпорації Sony.
14 квітня 2000 року в віці 37 років помер автор архіватора PKZIP Філліп Катц.

22 квітня 1592 року народився математик, астроном і дослідник Вільгельм Шиккард, який побудував одну з перших обчислювальних машин.
25 квітня 1997 року через помилку програми у Флориді глобальна комп'ютерна мережа Інтернет зазнала найбільшого збою в історії.

27 квітня 1791 року народився Семюел Фінлі Бріз Морзе, американський іинахідник, який створив телеграфний апарат і знамениту "Азбуку Морзе".
30 квітня 1904 року народився американський інженер, один з піонерів обчслювальної техніки Джордж Роберт Стібіц
30 квітня 1992 року в Женеві оголошено, що технології Всесвітньої павутини (Word Wide Web), розроблені співробітниками Європейської лабораторії фізики елементарних частинок (CERN) англійцями Тімом Бернерсом-Лі, будуть для всіх безкоштовними.
30 квітня 1916 року народився американський інженер і математик Клод Елвуд Шеннон, один із засновників теорії інформації.

4 квітня - Міжнародний день Інтернету

Міжнародний день Інтернету в деякому роді - свято для всіх нас. Більш того, вже одинадцятий рік день Інтернету святкується в багатьох країнах після того, як Папа Іван Павло II дав свою санкцію.

4 квітня - День веб-майстра

День веб-майстра

Веб-майстер — професія досить нова, вона з'явилася зовсім недавно, в кінці XX століття під час активно розвитку інтернету. Веб-майстер, або «керуючий» сайтом, — це людина, що займається розробкою веб-сайту або корпоративного додатка в інтернеті.

Вперше термін «веб-майстер» ввів в обіг «праотець» Інтернету Тім Бернерс-Лі в документі «Керівництво за стилем гіпертексту в онлайні» в 1992 році. На початку 1990-х, коли «загальнодоступний» Інтернет ще тільки починав розвиватися, функціонал перших веб-майстрів був дуже різноманітним: він включав в себе обов'язки веб-дизайнера, автора і модератора сайту, програміста, системного адміністратора, контент-менеджера (відповідального за смислове наповнення сайту), співробітника технічної підтримки сайту. З розвитком Інтернету і появою більш великих сайтів технології їх розробки удосконалилися, що призвело до виділення спеціалізацій веб-майстрів в різні професії.

До речі, виявляється, що на відміну від української мови, де не існує жіночої форми назви цієї професії, в англійській мові веб-майстрів жіночої статі іноді називають «веб-містресс» (англ. webmistress), проте широкого поширення ця форма не отримала.